Співак, який готує краще за жінок
Козятинський співак Володимир Іжицький впевнений - тому, хто по справжньому працює на естраді, віддається цій роботі повністю просто не має часу на зіркову хворобу.
Володимир присвятив сцені майже 30 років свого життя. Окрім цього здобув професію кухаря і якби не травма, то можливо ще й став відомим танцюристом.
- Ви памя'таєте своїх музичних вчителів?
- Пам'ятаю і дуже вдячний їм. Пощастило, що мене примітила Стрільцова - завідуюча дитячим садком у Сигналі і Гранецький - акомпаніатор і завклубом. Саме вони перші чомусь вирішили, що я новий Карузо і почали вчити мене не горлати, а співати! Це жарт, але вони стільки вклали в мене праці, творчого вогню, що забути це неможливо.
Пізніше я закінчив училище культури в Тульчині, а потім армія. Там я засвоїв професію кухаря. Зараз дуже люблю готувати, особливо, коли є з чого. Кухарство взагалі вважаю чоловічою справою і можу позмагатися з любою жінкою-професіоналом в цій царині.
- То все таки хто переміг, кухарський ополоник чи баян?
- Перемогла сцена! Бо той хто, хоч раз виходив до глядачів, знає яку силу вона має над людиною. Це такий вир пристрастей, емоцій, творчого польоту і артистичної думки, що супротивитися її магії дуже важко. Сцена сама обирає своїх слуг.
Спочатку я вів ансамбль "Червона калина" при Козятинській залізничній лікарні. В 1998 році мене запросили до Будинку Науки і Техніки залізничників. Працював з хореографічним колективом "Веселі кольори", зараз з ансамблем "Струни серця", яким керує талановита Тетяна Коломієць. Там зібралися такі обдаровані дівчата, що ми плекаємо надію вийти на обласний, а може й республіканський рівень.
- Ваш артистичний шлях був всіяний квітами?
- Якої там! Працював у районному будинку культури, танцював у хореографічному колективі "Зорянка" Людмили Машевської, навіть з агітбригадами в поле виїжджав до людей. Але за кожним днем відданій праці артиста не жалкую. Життя було цікавим, насиченим зустрічами з людьми, яскравими враженнями.
- Хто з творчих людей особисто вразив вас?
- Таких дуже багато. Із задоволенням співпрацюю з Борисом Зільберманом - директором будинку культури в Глухівцях. Дуже сильне враження справляв колишній директор Будинку культури залізничників Єременко. Це була людина фантастично обдарована, з великими організаційними можливостями і надзвичайно потужна у творчому плані.
- Якби вам довелося починати знову свій шлях, що змінили б?
- Вернувся б до хореографії. На жаль, операція меніску на коліні не дозволила мені займатися хореографією в повному обсязі. Але танок - це такий стан душі, про який може сказати тільки людина, яка відчула цей прекрасний політ.
- Яка Ваша найбільша мрія і надія?
- Через рік 30 років моєї сценічної діяльності. Хочу відзначити цю подію ювілейним вечором. Думаю, в ньому візьмуть участь мої друзі - творчі особистості Козятина і це стане творчою подією.
Всі надії пов'язую зі своїм сином дев'ятирічним Владиславом. Сподіваюсь на нього як на обдаровану дитину, яка може з часом здійснить мої творчі задуми.
Досьє:
- Дата народження: 20 жовтня 1965 рік
- місце народження: село Сигнал
- Знак Зодіаку: терези
- Улюблена група: "Скорпіонс"
- Улюблений кінофільм: "Д'Артаньян і три мушкетери"
